Що ж таке краніосакральна терапія?

Краніосакральна терапія — найважливіший напрямок мануальної терапії та остеопатії, який спрямований на відновлення природної рухливості крижів, структур черепа та внутрішньомозкових оболонок, усунення порушень кровообігу головного мозку, а також забезпечення безперешкодного руху спинномозкової рідини (ліквору).

Краніосакральна терапія заснована на знанні того, що череп — не єдина жорстка конструкція, а подібно до інших частин скелета, його складові теж рухаються, здійснюючи ритмічні механічні коливання, які називаються «первинним диханням» тіла, яке задає певний ритм усім внутрішнім органам. Якщо порушено цей ритм, то виникають збої у роботі. Ритми, яким «підпорядковується» організм людини:

• серцево-судинний (частота серцебиття – 60-80 уд./хв.);

• дихальний (15-20 вдих./хв.);

• краніосакральний (6-10 циклів/хв.) Американський учений Вільям Сазерленд на початку 40-х років. минулого століття довів, що кістки черепа – це не нерухома конструкція, як вважалося раніше: кістки черепа не піддаються повному зарощенню та зберігають мікрорухливість протягом усього життя людини. Поруч із відкриттям було виявлено і досліджено ритмічна пульсація спинномозкової рідини (ліквору). Це дало всі підстави для того, щоб припустити, що порушення рухливості кісток черепа несприятливо впливає на нормальне функціонування головного мозку. Останнє як наслідок негативно позначається на загальному стані здоров’я.

Основні терапевтичні принципи КСТ:

• активізація власних регулятивних сил та ресурсів організму

• людина сприймається як неподільне єдність тіла, душі, і духу, тобто. методи КСТ звернені не тільки до фізичного тіла, але також і до свідомості, до психо-емоційної та духовної сфер людини

• взаємозв’язок структури та функції. КСТ може використовуватися як інструмент у психотерапевтичній роботі та є ефективною при роботі з депресією, стресами, хронічною втомою, посттравматичними стресовими розладами, психосоматичними розладами та ін.

З використанням методу КСТ активізуються ресурси людини, необхідні тілу для саморегуляції. Фокус уваги КСТ спрямований на розвиток фізичного та психічного здоров’я, а не на проблему чи захворювання.

Сеанси краніосакральної терапії будуть корисні не лише хворим, а й здоровим людям. Вони є прекрасною профілактикою, яка підвищує опірність організму хворобам, підтримує його в тонусі, покращує психоемоційний фон та нормалізує роботу нервової системи. Рекомендована вагітним та дітям різного віку.

Краніосакральна терапія ефективна для лікування наступних захворювань та порушень в організмі:

• хронічні головні болі та болі в спині різного походження;

• остеохондроз, больові м’язові синдроми,

• сколіоз;

• мігрень,

• запаморочення,

• підвищена стомлюваність та хронічна втома;

• неврологічні захворювання, захворювання опорно-рухового апарату,

• травми спинного мозку;

• реабілітація після черепно-мозкових травм,

• пологові травми,

• аутизм;

• затримка мовного та психомоторного розвитку у дітей;

• дислексія,

• гіперактивність

• патології ЛОР-системи — хронічні гайморити, синусити, аденоїдити, риніти та ін.,

• функціональні розлади шлунково-кишкового тракту,

• захворювання внутрішніх органів,

• порушення обмінних процесів в організмі,

• психоемоційні порушення,

• постстресові порушення, розлади сну,

• депресія, безсоння, занепокоєння,

• зайва вага,

• підвищена стомлюваність та хронічна втома,

• ендокринні порушення, менопауза,

• Порушення менструального циклу;

• проблеми з зором.

• зниження слуху та шум у вухах;

• вегетативно – вісцеральні синдроми;

• мінімальна мозкова дисфункція;

• бронхіальна астма;

• нездатність до навчання;

• післяопераційна реабілітація;

• церебральний параліч;

• вегето-судинна дистонія;

• наслідки травм черепа, хребта, нервової системи;

• епілептичний синдром; посттравматична енцефалопатія;

• синдром скронево-нижньощелепного суглоба;

• гіпертензійно – гідроцефалічний синдром;

• реабілітація після інсульту;

• розсіяний склероз,

• ревматоїдний артрит,

• гіпертонія,

• алергічні реакції,

• дисфункція органів тазу.

• посттравматичні гемо- та ліквородинамічні порушення;

• церебрастенічний синдром;

• нейропатії черепних нервів;

• хронічна вертебрально-базилярна недостатність;

• попередження спайкових процесів після операцій;

• затримка консолідації переломів (зрощення переломів);

• дискогенні ірритативно-рефлекторні синдроми з локальним болем на рівні шийних хребців (цервікалгія) та поперекових (люмбалгія).

Протипоказаннями є онкологія, аневризм та гострі тромбози.